Даєш «Економічний націоналізм»
Історія руху, Як воно є · Переглядів 25333 · Коментарів 0

Українська промисловість повинна виробити власну ідеологічну доктрину

Цілком можливо, що 15 листопада так і залишиться одним зі звичайних буденних днів, адже, напевно, симптоматично, що про подію, яка відбулася того четверга у стінах Верховної Ради, не повідомив у своїх блоках новин жоден всеукраїнський телеканал. Про неї «забув» розповісти навіть «Парламентський вісник» УТ-1, не написала жодна всеукраїнська газета або тижневик. Тим часом було ухвалено зовсім не традиційне для наших політичних реалій рішення.

Сьогодні багато говорять про державну економічну політику. Проте експерти, які аналізують стан справ у реальному секторі, запевняють (принаймні в кулуарних розмовах), що в нас досі не створено системного законодавчого поля для нормальної, цивілізованої життєдіяльності промислових підприємств та фірм різних форм власності. Прийняті ж рішення найчастіше є лише лобіюванням економічних інтересів окремих секторів промислово-фінансової діяльності. Хай навіть і з користю для справи, але...

А 15 листопада може стати початком створення вже системного законодавства, нових правил гри на вітчизняному ринку збуту: більшістю голосів депутати ухвалили в другому читанні закон «Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів з державної підтримки автомобільної промисловості України». Новий закон, набравши чинності, покликаний вирішувати двоєдине завдання. По-перше, зробити український автопром по-справжньому привабливим для інвесторів. По-друге, захистити внутрішній ринок збуту автомобілів від некоректного імпорту (щорічно в Україні реалізується від 300 до 400 тисяч і більше ненових іномарок «віком» від восьми і значно більше років, що завдає величезних збитків бюджету і угроблює виробництво автотранспортних засобів у нашій країні). Зараз прийнятий закон чекає на підпис Президента України.

Важливо зазначити, що ухвалення цього законодавчого акта — не лобіювання лише однієї галузі. Автомобілебудування — це «локомотив» для всієї економіки країни. Одне робоче місце в автопромі автоматично створює сім-вісім робочих місць у суміжних галузях реального сектору. Після продажів горілки й сигарет саме реалізація автомобілів дає найвищі доходи й відрахування до бюджетів усіх рівнів. Не дивно, що сьогодні в Європі не залишилося вже жодної держави, яка не розвивала б власного автомобілебудування. Зрештою, як гласить відома приказка, і «Америку зробив автомобіль».

У нас у галузі й на неї може працювати понад 2000 підприємств. Лише СП «АвтоЗАЗ-Daewoo», виробляючи 50 тисяч автомобілів на рік, збільшить грошовий товарообіг на суму, яка значно перевищує 1,5 млрд. американських доларів. Крім того, працюючий автопром — це величезні відрахування до бюджетів усіх рівнів.

Здається, саме це створило унікальний прецедент, коли за запропонований проект закону дружно проголосували фракції й депутатські групи Верховної Ради, навіть ті, що стоять на діаметрально протилежних ідеологічних позиціях. Приміром, і комуністи, і рухівці!

Проект закону схвалили й виробники (запорізькі «АвтоЗАЗ-Daewoo» і «IVECO-Україна», ВАТ «КрАЗ» і «ЛАЗ»), і промислово-комерційні підприємства (концерн «Укрпромінвест», асоціація «Укравто»), і навіть офіційні автодилери.

Закон — наріжний камінь ухваленої влітку Концепції підтримки автомобілебудівної галузі, яку ще потрібно наповнити законодавчим вмістом (чудовий приклад системної роботи для всієї економіки!). Проте навіть цього, здається, буде замало.

— У розвинених країнах основний інвестор національної промисловості — власний виробник, — розповідає президент київської асоціації «Укравто» Таріел Васадзе. — Це й рядові громадяни, котрі купують товари вітчизняного виробництва. І промислові підприємства, які одержують сировину, матеріали, комплектуючі й послуги у своїх суміжників — національних виробників. Коли купується переважно вітчизняне, відбувається самоінвестування національної економіки. Нам необхідно виробляти ідеологію економічного патріотизму.

— Навіть у США сьогодні розпочався справжній бум патріотизму, — вторить йому віце-президент, генеральний директор автомобільного департаменту концерну «Укрпромінвест» Олег Свинарчук. — Після 11 вересня, коли Америка зазнала відчутних економічних збитків, тут відродили старе, ще періоду Великої депресії, гасло — «Buy american!» Америці потрібні інвестиції. І американці вибирають американське. Чи стане в нас реальністю гасло «Купуй українське»?

— Нам, промисловцям, украй необхідно створити свого, національного споживача, — каже голова ради директорів СП «АвтоЗАЗ-Daewoo» Олег Папашев. — І не лише в плані реалізації автомобілів українського виробництва. Наведу один приклад. Сьогодні ми змушені купувати автомобільний листопрокат у металургів Словаччини, устаткування й наладку якого свого часу здійснювали запорізькі прокатники. Але ж такий самий лист могла б катати «Запоріжсталь»! На цьому комбінаті навіть почали впроваджувати новітнє технологічне устаткування для цього. Але мусили зупинити роботу. Освоювати його під обсяги виробництва українських заводів невигідно. А ось якби справи наших автомобілебудівників пішли вгору, можна було б сформувати серйозний портфель замовлень для «Запоріжсталі». Це було б вигідно всім! Зокрема — бюджету.

З цими словами важко не погодитися.

Суспільства без ідеології не буває.

Суперечка про те, що первинне — курка чи яйце, — не більш як дотепний парадокс. Будь-яке людське суспільство, держава, цивілізація з’являлися лише тоді, коли їх формувала, структурувала ідеологія — чи то як масштабна релігійна доктрина, чи як потужна соціально-економічна ідея.

Україна живе без ідеології.

Марксизм-ленінізм викинуто «на смітник історії», а іншої ідеології у нас поки що немає. Суспільству намагаються прищепити православ’я, але, якщо об’єктивно, воно навряд чи здатне конструктивно впливати на уми. Ідеологічна доктрина (а будь-яку релігійну систему можна описати як ідеологічну) має випереджати розвиток суспільства, пропонувати йому нові ідеї та світоглядні настанови, але чи здатне на це наше православ’я, що останній раз саме реформувалося триста років тому, ще за часів Петра I?

Здається, такою ідеологією сьогодні, коли Україна гостро потребує інвестицій, цілком могла б стати ідеологія економічного патріотизму, кажучи ще сміливіше — економічного націоналізму. «Купуй українське!»

Тим більше що воно нині того варте. Якщо вже акцентуватися на автотематиці, то сьогодні в Україні, мабуть, немає машини кращої й економічнішої для експлуатації в міському циклі, ніж легковик «Ланос», виробництва СП «АвтоЗАЗ-Daewoo». Автомобіль «Нубіра-2», створений спеціально для конкуренції на західноєвропейському ринку, — престижніший від будь-якої іномарки, що бігає дорогами країни. Нові автобуси ЛАЗу й автобус «Богдан» Черкаського автозаводу, який входить до концерну «Укрпромінвест», уже, поза сумнівом, надійніші за старі автобуси західного виробництва, які чомусь закуповують у наших містах. Цілком конкурентоспроможні й вантажівки КрАЗу...

Звісно, сьогодні кожна фірма, яка себе шанує, має у своїй структурі підрозділ, що займається рекламою і з допомогою PR-акцій успішно просуває бренди на ринки збуту. Але, вочевидь, сьогодні, коли держава нездатна запропонувати суспільству ефективну ідеологію, потрібне об’єднання зусиль і окремих потужних фірм, і промислових підприємств, і громадських організацій, які представляють їхні інтереси, для того, щоб виробити й реалізувати власну ідеологічну доктрину. Ідеологію самоінвестування, ідеологію переваги національного, ідеологію економічного націоналізму.

І тоді, можливо, ми пригадаємо, коли все розпочиналося, — 15 листопада. Можливо, цей день і стане святом — святом національного виробника?